Нутритивна характеристика

Комплексне обстеження дітей із ХЗ, свідчить, що для пацієнтів характерні порушення нутритивного статусу, що проявляються дефіцитом маси тіла, обмінними порушеннями, пов'язаними з дефіцитом макро- та мікроелементів, енергетичних субстратів. Харчування відіграє ключову роль не тільки в процесах росту і розвитку дитини, але і є одним з важливих факторів, що визначає адекватність перебігу запальної відповіді, адаптаційно-компенсаторних процесів.

Діти, які страждають на цю тяжку хронічну патологію, як правило, мають дефіцит маси тіла зі зменшенням підшкірно-жирової клітковини і зниженням тургору, часто спостерігаються відставання фізичного розвитку.

Порушення нутритивного статусу при ХЗ викликаються низкою причин. Недостатнє надходження поживних речовин в організм дитини в результаті: зменшення всмоктуючої поверхні слизової оболонки за рахунок вторинного запального процесу; відсутність апетиту або відмова від харчування через очікуваний біль у животі, метеоризм, нудоту; підвищені втрати поживних речовин; збільшення енерговитрат у зв'язку з розвитком дисбіозу, запального процесу та синдрому ЕІ.

Харчування відіграє ключову роль у процесах росту і розвитку дитини. Організм потребує достатньої кількості білка, жирів і вуглеводів як джерела енергії; мікроелементів і вітамінів, що визначають ефективність антиоксидантного захисту організму. Білково-енергетичний гомеостаз в умовах адекватного кисневого режиму становить основу життєдіяльності організму і є фактором подолання багатьох патологічних станів. Неправильно підібране харчування призводить не тільки до дефіциту багатьох макро- та мікронутрієнтів. Вживання продуктів, що подразнюють слизову оболонку шлунково-кишкового тракту або викликають сенсибілізацію, може провокувати загострення хвороби, що сприяє  прискоренню декомпенсації патологічного процесу. За нашими даними, більш ніж у третини пацієнтів із ХЗ, загостренню захворювання передувало порушення режиму та характеру харчування.

Враховуючи вищевикладене, дієтотерапію та корекцію дисинхронозу евакуаторної функції товстої кишки, слід розглядати як одні з основних напрямків у складі комплексного лікування ХЗ у дітей.

Нами запропоновано для використання принципу «4 Р», який містить основні напрямки заходів щодо профілактики виникнення та прогресування ХЗ в дітей:

1.                 «Physiology»Фізіологія шлунково-кишкового тракту в нормі ґрунтується на принципі: «Щоденному харчуванню відповідає щоденне випорожнення».

2.                 «Phase»ранкова (оптимальна) фаза спорожнення кишечнику від пробудження до полудня є найкращою для зменшення ризику виникнення запору.

3.                 «Plan eating» ‒ режим харчування та функціональність їжі сприяє випорожненню кишечнику та запобігає розвитку уповільнення добового ритму евакуаторної функції кишечнику, що проявляється в нерегулярності дефекації.

4.                 «Physical training» ‒ фізична активність дітей, профілактика гіподинамії сприяє корекції дисинхронозу циркадіального ритму дефекації.

Перша та друга складові, запропонованого принципу корекції функції кишечнику, включали в себе новий підхід, орієнтований на відновлення нормальних фізіологічних рефлексів для оптимізації природного ритму евакуації кишечнику з адекватною для неї частотою. Так, батькам пацієнтів молодшої групи і безпосередньо пацієнтам старшої вікової групи запропоновано:

1. Ведення щоденника режиму дня, харчування та дефекації для полегшення подальшої розробки індивідуальних лікувально-профілактичних заходів.

2. Заходи, спрямовані на вироблення звички до ранкової щоденної дефекації. Тобто постійно в один і той самий час (зранку після пробудження та сніданку, але до 12:00, базуючись на гастроколітичному рефлексі), незалежно від наявності дефекації, масаж живота за годинниковою стрілкою впродовж 15 хвилин та сідання на горщик чи унітаз. За умов стаціонарного лікування ‒ проведення фізіотерапевтичних процедур, спрямованих на стимуляцію роботи товстої кишки (на підставі отриманих даних ЕЕГ для визначення типу моторно-евакуаторної функції кишечнику) тільки до 12:00.

Щоденне регулярне 5-разове вживання їжі з високим вмістом харчових волокон, достатня кількість введеної рідини (до 2 л на добу). Дієта виключає хліб вищого сорту, здобне тісто, гострі страви, продукти, що містять хімічні консерванти та барвники, консерви, копченості, рисову і манну каші, макарони, картопляне пюре, киселі, шоколад, міцний чай, каву, какао. Продукти слід вживати в теплому вигляді. Рекомендуються овочі, фрукти і ягоди: кабачки, огірки, гарбуз, буряк, морква, ківі, дині, кавуни, інжир, фініки, курага, персики, чорнослив, яблука; кислі молочні продукти; пшеничні висівки до 3-6 столових ложок на день. Також при аналізі даних щоденника харчування та дефекації з раціону виключались продукти, що в кожному конкретному випадку в певного хворого призводили до уповільнення транзиту кишкового вмісту.

Стимуляція фізичної активності в дітей проводилась за допомогою ранкової гімнастики (5-15 хвилин) до сніданку, в комплекс якої входили загальнодоступні для дитини будь-якого віку вправи та лікувальна фізкультура, в ранкові години (до 12:00) і профілактика гіподинамії в дітей впродовж усього дня.

Лікувальне харчування повинно будуватися з урахуванням віку дитини, стадії патологічного процесу, характеру функціональних і морфологічних змін кишечнику, поєднаної патології органів травлення. Загальновизнаної формули дієтичного харчування при ХЗ, зумовленому вродженим подовженням сигмоподібної ободової кишки, як у дітей, так і у дорослих пацієнтів та не існує.

Особливості харчування є корегованим фактором ризику виникнення ХЗ у дітей, в зв’язку з чим завдання лікаря полягає в тому, щоб підібрати хворому індивідуальну дієту, яка не викликала б у нього неприємних суб'єктивних відчуттів і сприяла б збереженню компенсаторної здатності організму. Рекомендується ведення харчового щоденника батькам хворої дитини з урахуванням раціону і характеру калу для своєчасної діагностики непереносимості окремих продуктів і дієтичної корекції.

Для проведення нутритивної підтримки за допомогою ентерального харчування, є найбільш фізіологічним методом, оскільки сприяє підтриманню функції шлунково-кишкового тракту, служить стимулом для вироблення гастроінтестинальних пептидів, сприяє відновленню всмоктування та моторно-евакуаторної функцій кишечнику і збереженню захисного бар'єру, що відокремлює патогенні мікроорганізми від системної мікроциркуляції.

Ентеральне харчування використовується як самостійний метод лікування, а також у комбінації з лікарською терапією. Для проведення ентерального харчування використуютяся суміші, до складу яких входять всі компоненти, що забезпечують добові потреби пацієнта в поживних речовинах. Білковий компонент суміші представлений пептидами, отриманими при гідролізі сироваткових білків; жировий ‒ средньоланцюговими тригліцеридами, соєвим маслом і соєвим лецитином; вуглеводний ‒ мальтодекстрином. Суміш не містить лактозу і глютен, має невисоку осмолярність, що знижує ризик розвитку осмотичної діареї.

Висока ефективність ентерального харчування з використанням полімерної суміші дітям із ХЗ відмічається в 95% пацієнтів які отримували на другий сніданок суміш впродовж 8 тижнів.

 

Comments