Отруєння в дітей

Все есть яд, и ничто не лишено ядовитости:

одна лишь доза делает яд незаметным 

Филипп Ауреол Теофраст

Бомбаст фон Гогенхайм (Парацельс)

 

Гострі отруєння в дитячому віці займають третє місце після травм і опіків серед усіх нещасних випадків. Переважна більшість отруєнь у дітей молодшого віку носить випадковий характер. Серед дітей старшого віку значне місце займають навмисні отруєння, в тому числі алкоголем і наркотиками, токсикоманія, а також спроби суїциду.

Можна стверджувати, що всі отруєння у дітей молодшого віку обумовлені неуважністю і недбалістю батьків, що зберігають різні потенційно небезпечні речовини та лікарські засоби в місцях, доступних для маленьких дітей, які залишились без догляду. У кожному будинку з року в рік зростає кількість засобів побутової хімії, сильнодіючих лікарських препаратів, екзотичних рослин. Разом з цим зростають частота і тяжкість отруєнь в дитячому віці і смертність від них (до 15%). У дитячому віці близько 80% гострих отруєнь розвиваються після прийому отрути всередину. При цьому можна виділити кілька ситуацій, що відповідають певному віковому періоду. Так, діти молодшого віку через недогляд дорослих можуть самостійно вживати ліки, приймаючи їх за цукерки, зацікавившись оригінальною упаковкою, красивим зовнішнім виглядом таблеток, прагнучи наслідувати батьків. Так у дітей до 6 років з усіх причин отруєнь приблизно 40% припадає саме на лікарські препарати.

Якщо в молодшому віці отруйні речовини в 1,5-2 рази частіше вживають хлопчики, то в пубертатному періоді ситуація змінюється на повністю протилежну: дівчатка в 1,5-2 рази частіше вживають отруйні речовини і зазвичай роблять це навмисно. Отруєння з суїцидальної метою зустрічається в основному у емоційно лабільних підлітків, як правило, отруєнню передує конфліктна ситуація в школі або вдома. При цьому зазвичай вживається кілька препаратів, що ускладнює верифікацію отруйної речовини по клінічній картині. Дещо полегшує ситуацію те, що в дитячій практиці частіше зустрічаються отруєння з парасуїцидальному метою (бажання викликати до себе співчуття, продемонструвати свою незгоду, протест). Причини бувають найнесподіванішими і різноманітними: сварка в школі, з друзями, вдома, незаслужена образа, незадоволеність і т.д. У всіх цих випадках діти поводяться демонстративно: випивши токсичну речовину, кажуть батькам про свій вчинок, іноді викликають «швидку допомогу», залишають записки з поясненням причини отруєння. Доза отрути буває невисокою, а характер хімічної речовини – низько або середньо небезпечні. У будь-якому віковому періоді можлива ситуація, коли батьки дають дитині не ті ліки або не в тому дозуванні, без урахування віку або індивідуальної чутливості.

         Види отруйних речовин

Всі отруйні речовини поділяють на три класи: 

1 клас – найнебезпечніші з’єднання: промислові отрути, отруйні рослини та гриби, сільськогосподарські отрути і добрива, препарати побутової хімії, токсичні гази, тваринні отрути. Речовини цього класу викликають органічні (незворотні) зміни внутрішніх органів; 

2 клас – небезпечні сполуки: лікарські речовини, алкоголь, умовно-їстівні гриби, умовно-отруйні рослини. З’єднання цього класу викликають оборотні зміни в організмі. Ці речовини, використовуються як харчові або лікарські засоби, що застосовуються в певному дозуванні або після відповідної кулінарної обробки; 

3 клас – умовно-небезпечні сполуки: неотруйні рослини, їстівні гриби, здатні набувати токсичність, накопичуючи в собі пестициди, виростаючи на забрудненій отрутами або відходами землі, а також набувають токсичність при порушенні правил зберігання або приготування. Нерідкі випадки отруєння дітей перших 3-5 років життя абсолютно їстівними грибами: білими, підберезники, печерицями. У всіх випадках отруєння дітей їстівними грибами дорослі в сім’ях не постраждали. Це, ймовірно, говорить про те, що організм дитини перших років життя ще не здатний засвоювати речовини високої біологічної активності, що містяться в грибах.

Залишені в доступному для дитини місці ліки рано чи пізно будуть випробувані на смак. У деяких випадках батьки, надійно сховавши аптечку, забувають про те, що в сумках родичів, які прийшли в гості, може бути «похідний» варіант. Таблетки, що випадково впали на підлогу і  вчасно не були підібрані дорослими, теж становлять велику небезпеку, тому що обов'язково будуть знайдені дитиною. 

Нерідкі випадки, коли батьки, переплутавши посуд, поять дитину токсичною рідиною (розводять молочну суміш з чайника, який обробляється в даний момент антинакипіном або лимонною кислотою), помилково дають дитині ліки, призначене для дорослого, перевищують кратність прийому і дозування «нешкідливих» з їх точки зору ліків. Наприклад, всім відомі нафтизин, називін та інші судинозвужувальні краплі в ніс при перевищенні дози, кратності застосування або при використанні «дорослої» форми випуску призводять до тяжких отруєнь, що супроводжується порушенням серцевого ритму, зниженням артеріального тиску, втратою свідомості. 
Не хочу лякати батьків, але загальна летальність серед дітей з гострими отруєннями становить 1,1%, тобто приблизно 1 дитина зі 100 помирає. 

Під гострим медикаментозним отруєнням мають на увазі патологічний стан, що раптово розвинувся, виникає внаслідок одноразового або повторного прийомів токсичної дози медикаменту, який чинить специфічну і неспецифічну дії на життєво важливі органи, що порушує їх функції, і створює загрозу для життя дитини.

         Виділяють кілька періодів розвитку гострого отруєння:

1. Прихований період – час від моменту прийому отрути до перших клінічних ознак отруєння. Тривалість його залежить від шляху надходження токсину в організм, його дози і токсикокінетикі, індивідуальної чутливості до лікарського препарату рецепторів функціональних керуючих систем організму.

2. Період резорбтивної дії отрути (токсикогенний період) починається з першими клінічними симптомами отруєння і закінчується після остаточної елімінації токсину з організму.

3. Період пізніх ускладнень (соматогенний період). ­ До його початку отрута, як правило, виводиться з організму потерпілого, викликавши органні або поліорганні морфо-функціональні пошкодження. У результаті цього у дитини можуть виникати наслідки у вигляді специфічних для даного токсину патологічних синдромів.

4. Відновлювальний період, який триває до двох років після клінічного одужання від гострого отруєння. Для нього характерне збереження залишкових ознак пошкодження і недостатності нервової, вегетативно-ендокринної та імунної систем дитини.

Діагностика отруєння і визначення його конкретного виду нерідко є тяжким процесом через бідність анамнестичних даних, тому в разі раптового погіршення стану дитини завжди слід підозрювати можливість отруєння. При цьому необхідно чітко інструктувати батьків про необхідність проведення ревізії домашньої аптечки, а також наявності будь-яких підозрілих упаковок, облаток, таблеток, які опинилися поруч з постраждалим в момент погіршення його самопочуття. При діагностиці виду отруєння слід враховувати, що раптовість захворювання, загроза, яка нависла над дитиною, іноді не дозволяють батькам критично оцінити те, що трапилося. У цьому випадку не слід квапити батьків, необхідно дати їм час заспокоїтися і повернутися повторно до анамнезу через якийсь час. Іноді родичі в страху перед відповідальністю можуть дати неповну, а часом і спотворену інформацію. Опитування батьків або родичів, якщо отруєння сталося вдома, вихователів і педагогів, якщо отруєння сталося в дитячому закладі, однолітків, однокласників, друзів, якщо прийом токсичної речовини був поза домом і не в дитячій установі, необхідно проводити наполегливо, неодноразово повертатися до нез’ясованих питанням під іншим ракурсом. У всіх випадках, якщо отруєння сталося поза домівкою, потрібно виключити можливість групового прийому отрути. Для пошуку учасників залучаються батьки, міліція і медична служба з обов’язковим з’ясуванням місцезнаходження і стану всіх підозрюваних в отруєнні дітей.

         На думку про отруєнні насамперед може наштовхнути зміна поведінки дитини: тільки що вона була активна, бадьора, весело гралася і раптом лягла, стала млявою, апатичною, міцно заснула і не прокидається при спробі її розбудити. 

Батькам варто насторожитися, якщо:

- дитина заснула в незвичний для нього час; 

- довго спить під час денного сну без видимої причини; 

- загальмований або надмірно збуджений, неспокійний; 

- ходить, похитуючись, якщо раніше вже ходив впевнено; 

- невиразно говорить, якщо раніше мова була виразна; 

- раптово порушилася координація рухів; 

- дитина незвично бліда, спітніла або, навпаки, шкіра суха, гіперемована; 

- у дитини знижена температура тіла; 

- у дитини рясне слиновиділення або сухість у роті; 

- звужені чи надмірно розширені зіниці, ширина зіниць не відповідає освітленню (відомо, що при яскравому світлі зіниці звужуються, в темряві – розширюються); 

- виявлені порожні упаковки з-під ліків або розкидані, розламані пігулки; 

- зміни поведінки супроводжує сторонній запах з рота (алкоголю, оцту або іншої хімічної речовини). 

Більш грізні симптоми, які свідчать про можливе отруєння:

- сплутаність свідомості, галюцинації; 

- судоми, втрата свідомості; 

- порушення ритму серця, слабкий, частий або рідкий пульс; 

- підвищення або зниження артеріального тиску; 

- змінене, гучне, прискорене або рідке дихання.  

Основне завдання першої допомоги при отруєнні – постаратися видалити отруту, яка ще не встигла всмоктатися (полоскання рота, промиванням шлунка), і знешкодити токсини, які не вдалося видалити (з цією метою дитині вводять антидоти і дають сорбенти). Подальша тактика, зазвичай вже в лікарні, спрямована на підтримку життєво важливих функцій організму (стабілізація артеріального тиску, серцевої діяльності, дихання, купування судом тощо).

При отруєнні або найменшій підозрі на нього:

- негайно викличте «Екстрену медичну допомогу», ні в якому разі не займайтеся самолікуванням; 

- спробуйте з’ясувати можливу причину отруєння, якщо ви не знаєте її достовірно: розпитайте дитину, якщо вона вже може пояснювати, огляньте її тіло, обличчя, одяг на предмет виявлення специфічних запахів, плям, почервоніння; 

- огляньте місце, де вона була нещодавно, потенційно небезпечні місця вашого будинку (аптечку, місце, де ще зберігаються ліки). Згадайте, не користувалися Ви протягом дня будь-якими препаратами, чи не залишили їх у доступному місці. Чи не давали дитині якісь ліки, чи не були вчора або сьогодні в гостях, чи не приходили гості до Вас; 

- якщо дитина з'їла або випив отруту, звільніть його рот від таблеток і прополощіть рот водою, коли це можливо; 

- у дитини старше 5 років викличте блювання, постарайтеся промити шлунок «ресторанним способом» (дати випити 2 склянки води великими ковтками і натиснути ложкою на корінь язика); 

- якщо дитина без свідомості, у нього може обтурація дихальних шляхів від западання язика або від попадання блювотних мас в дихальні шляхи. В цьому випадку краще покладіть дитини на бік, контролюйте пульс і дихання до приїзду «швидкої». При необхідності очистіть пальцем, загорнутим в хустку, рот від блювотних мас і стежте, щоб можливе блювання не перешкоджала диханню; 

- зберіть і порахуйте таблетки, що залишилися, збережіть упаковку від них, інструкцію, зберіть необхідні для госпіталізації дитини речі.

Чого робити не можна

Не можна самостійно викликати блювання у дітей без свідомості і у випадках, якщо Ви зовсім не знаєте, чим могла отруїтися дитина, і не бачите ознак, що вказують на можливу причину.

Не можна займатися самолікуванням при отруєннях. У разі отруєнь завжди краще викликати лікаря. Не можна давати антидоти без консультації лікаря, навіть, здавалося б, самі «безневинні».

         Профілактика отруєнь лікарськими препаратами у дітей полягає в суворому дотриманні правил зберігання та застосування медикаментів, попередженні конфліктних ситуацій у емоційно лабільних підлітків. 

Системний державний підхід може поліпшити ситуацію, але слід пам'ятати, що отруєння лікарськими препаратами найчастіше відбуваються з вини батьків, які не дотримуються умови зберігання медикаментів. При цьому не слід недооцінювати можливості дітей навіть молодшого віку. У пошуках цікавого їм гарного флакончика з «цукерками» вони здатні проявляти чудеса винахідливості. Напис на упаковці «Берегти від дітей» повинен бути для батьків не порожнім звуком, а керівництвом до дії.

 

Андрійчук Денис Романович,

к.мед.н., асистент кафедри педіатрії та медичної генетики,

дитячий анестезіолог

Comments